«Село було у прифронтовій зоні. Бойові дії відбувалися дуже близько, нас постійно обстрілювали. Але батьки не хотіли виїжджати, бо мали велике господарство», – розповіла донька Катерина.
28 квітня Олександр був у гаражі, коли у його двір прилетіла ракета.
«Мама була на подвір'ї, її дуже травмувало, були розриви внутрішніх органів. Батько загинув на місці. Маму українські військові забрали у госпіталь. Батька через обстріли поховати не було можливості. Зробили це під Лозовою, а потім, коли російських окупантів відігнали, ми перепоховали батька в Рідному», – додала донька.
Олександр Черний народився у сім’ї бджолярів. Виріс на пасіці і після школи теж здобув фах бджоляра. Займався пасікою в колгоспі. Після його розпаду це стало щоденною справою чоловіка вдома.
«Батько був доброю людиною, допомагав іншим. Усе вмів робити. Селяни запрошували його зварювати чи робити інші будівельні роботи», – пригадала Катерина.
В Олександра Черного залишилися дружина, дві доньки, син, п'ятеро внуків.
