Родина Кашнік після повномасштабного вторгнення вирішила не покидати рідний Ізюм.
16 травня Сергій із дружиною Оленою пішли по воду. «Між хатами, де густо посаджені дерева, у нашого сусіда постійно текла вода – усі туди ходили її набирати, – розповіла сусідка Оксана Папірна. – Так і того дня пішов Сергій. Раптом почався обстріл. Чоловік встиг відштовхнути дружину за стіну, врятував її, а сам загинув», – розповіла про той день сусідка Оксана Папірна.
До лікарні Сергія так і не довезли – він помер через 15-20 хвилин після вибуху. Дружина Олена змогла поховати чоловіка на кладовищі у селі Ковалівка, де спочивають батьки Сергія.
Сергій був сім’янином. Чоловік любив та дбав про двох своїх доньок Вікторію та Аліну. Знайомі розповідають, що брався за будь-яку роботу, аби прогодувати родину. Працював на Ізюмському приладобудівному заводі, в місцевому лісництві, останні роки був будівельником.
«Його багато людей знали в Ізюмі та навколишніх селах. Він був гарним чоловіком, батьком та товаришем. До останнього чекав на звільнення міста та вірив в Україну і ЗСУ», – розповіла сусідка родини Оксана Папірна.
У Сергія Кашніка залишились дружина Олена, доньки Вікторія та Аліна.
