«Вони саме бігли в укриття до станції метро «Дорогожичі» й потрапили під ракетний обстріл. Секунда – і не стало мого світу… Тепер доживаю віку й приходжу до них на могилку. Там мені легше», – розповіла Лідія Іванівна, матір загиблої.
Олена Піхур мешкала в Києві. Працювала швачкою у кількох ательє, вдома шила одяг на замовлення.
«Це була позитивна, спокійна жінка. Завжди зі смаком одягалася, мала яскравий манікюр. Ми з нею багато гуляли в парку Котляревського, гралися в хованки. Чоловік Олени, тато Каті, був її першим коханням – ще зі школи. Вони зустрічалися, потім розійшлися, а через багато років зійшлися знову. Коли народилася Катя, вона стала для Олени всім її життям. Вони були завжди вдвох – як подружки…», – розповіла Дарина Зяєва, похресниця Олени Піхур.
«Вона була хорошою, ніколи на мене голосу не підвищила. Ми хоч і жили у маленькій квартирі всі разом, та дуже мирно. Я допомагала Олені з Катею, водила її в дитсадок, школу, а потім забирала. Після роботи Лєна приходила і готувала випічку: торти, печиво. Отак жили, працювали, а потім прилетіла ракета і їх не стало…», – сказала Лідія Іванівна, матір загиблої.
В Олени Піхур залишилася мама та інші рідні.
