Людмила працювала в управлінні освіти, а за освітою була інженеркою. Навчалась у Харківському політехнічному інституті. Ще студенткою познайомилася зі своїм чоловіком Юрієм. Для багатьох друзів та знайомих подружжя Рєпіних були прикладом сімейних стосунків. Юрій зустрічав Людмилу з роботи, вони ходили по місту за руку, всюди були разом.
Людмилу пригадують хорошою господинею. Частенько колег з управління освіти пригощала своїми пиріжками. Жінка дбала про здоровий спосіб життя – регулярно робила спортивні вправи. Захоплювалася музикою, любила читати і вирощувати на дачі квіти. Мріяла про онуків та ремонт у власному помешканні.
«Людмила завжди приходила на допомогу. Друзі і колеги знали, що на неї можна покластися. Вона останнє віддасть, але допоможе», – пригадує колега Марина Шевлякова.
«ЇЇ загибель – трагедія для всіх, хто з нею працював», – додає інша співробітниця загиблої Тетяна Гуцаленко.
У Людмили Рєпіної залишилися двоюрідні брат та сестра, а також племінник.
