Олександр народився і жив в Торському. Пережив п'ятимісячну російську окупацію села, яке звільнили восени 2022-го.
22 серпня 2023 року він сидів на лавці з сусідками – своєю однокласницею Галиною та її матір'ю Ніною. Раптом поряд влучила російська ракета
Поліція відвезла загиблого Олександра Сєрокурова до моргу в Слов'янськ. Через обстріли Торського чоловіка поховали в сусідньому селі Зарічне.
Олександр усе життя працював водієм – спершу в колгоспі, потім – на рибному комбінаті. Його великим захопленням була музика. Грав на синтезаторі та барабанах у колективі, що діяв про комбінаті. З групою їздив на обласні конкурси.
«Батько завжди перебував серед молодих людей. Вони його любили і поважали, – розповіла донька Наталія. – У нас вдома завжди було повно його учнів, яких учив грати на гітарі. Це нагадувало неформальний гурток. До батька приходили ті, хто хотів навчитися грати, або просили його підібрати акорди до пісні. Він все це робив на слух, бо музичної освіти не мав. Також батько був фанатом футболу. Брав участь у змаганнях, які організовували серед підприємств».
Син Олександр згадує тата добрим й готовим усім допомогти, а ще, каже, він дуже любив свою роботу і захоплювався автомобілями.
В Олександра Сєрокурова залишилися син, донька, внуки і брат.
