Олегові Вислевському було 56 років. Жив у Нікополі. Понад 30 років працював на Нікопольському південнотрубному заводі. Починав вальцювальником гарячого прокату труб, а згодом став оператором поста – ця робота була пов’язана з керуванням станом гарячого прокату труб. Чоловіка поважали колеги – цінували за фаховість, порядність. Він завжди допомагав, підказував, підтримував.
«Мій чоловік був життєрадісним, щирим, добрим. Люблячим батьком і дідусем, вірним товаришем. Найбільше у житті любив своїх дітей. Понад усе мріяв побачити й обійняти онучку Евочку, якій всього 10 місяців і яка перебуває за кордоном. На жаль, ця мрія не здійснилася… Здається, що він просто затримався на роботі, що ось-ось зайде, усміхнеться, скаже добре слово. Але двері більше так не відчиниться», – сказала Світлана Вислевська.
В Олега залишилися дружина, діти й онучка.
