Сергій народився і виріс в селищі Підгородна Миколаївської області. Закінчив Первомайський професійний промисловий ліцей. Служив в АТО на Донецькому напрямку. Після служби працював у компанії надання послуг приватної охорони та безпеки, для цього закінчив спеціальну програму з підготовки. Далі вирішив переїхати за кордон, де працював у сфері будівництва. Любив займатися багатоборством та бігом, багато подорожував, мав домашніх улюбленців – кота і песика.
До початку повномасштабного вторгнення Сергій був військовослужбовцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ та захищав кордони й незалежність України на території ООС. На передовій і зустрів велику війну. Воював на посаді головного сержанта мінометної батареї.
«Сергій був справедливим, завжди згадую його з усмішкою та позитивним ставленням до життя, завжди жартував, мав багато друзів. Суворий, мужній зовні та добрий і щирий в душі. Любив подорожувати та займатися спортом, з дитинства забирав додому безпритульних котиків і песиків. Я з Сергієм тримала зв'язок до останнього. З перших днів війни він та його побратими прийняли на себе удар у селі Кам‘янці – там проходили запеклі бої. Сергій коротко відписував, що брали полонених та багато затрофеїли техніки. Після отримання контузії через два дні лікування в стабілізаційному пункті він знову повернувся в стрій, щоб продовжити боротьбу поруч зі своїми побратимами, а через три дні він вже не виходив на зв'язок. Усім селищем ми зустрічали молодого героя на щиті – з пошаною, вдячністю та великим сумом в душі», – розповіла його однокласниця та подруга Катерина.
Посмертно Алієв Сергій Миколайович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали десантника в рідному селищі.
Вдома на нього чекали мама, сестра, інші рідні та друзі.
