Віра народилася в Очакові. Навчалася у школі №1. У 2007-му закінчила Інститут педагогічної освіти Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського. Того ж року одружилася. З чоловіком виховувала двох дітей. 2015 року жінка вирішила піти до війська і підписала контракт із Збройними Силами України. Служила начальником групи персоналу 29-го дивізіону надводних кораблів Головної військово-морської бази «Намив» Військово-морських сил ЗСУ. Брала участь в АТО на Донбасі, тоді ж отримала офіцерське звання.
24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного російського вторгнення, Віра продовжувала виконувати військовий обов’язок. Несла службу в Очакові, де й загинула. Деякий час її тіло не могли знайти.
Посмертно військовій присвоєно звання лейтенант та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ти назавжди в наших серцях. Царство небесне, моя подружко. Вічна пам'ять», – написала Крістіна Толкачова.
«Наша рідненька, ти залишила нам нестерпний біль, сльози, смуток... Спочивай з Богом. Царство Небесне, дорогенька наша Вірочка!» – написала Любов Анатій.
«Віро, ти йшла уперед без вагання,
Море гойдало на хвилях надію.
Доля зігріла щасливо коханням.
Чуєш? Без тебе навколо весніє!..
Віра – відважна донька України,
Ангел, що гріє з любов’ю дітей...
Птаха, що співом прийде солов’їним,
Туга усіх нерозквітлих ночей.
Віро, ти чуєш, струною озвися!
Віро, ти в щирій молитві живеш!
Віро, ти цвітом весняним родися!
Віро, ти морем навічно пливеш», – присвятила вірш загиблій журналістка Інна Гончар.
Захисницю поховали 20 березня 2022 року в селі Сербичани Чернівецької області, звідки родом її чоловік.
У Віри залишилися чоловік, син, донька, рідні та друзі.
