Тарас народився у Харкові. Захоплювався спортом та активним відпочинком. Любив керувати автомобілями. Дев’ять років займався вітрильним спортом та входив до резервного складу збірної України в цій дисципліні, також займався гімнастикою. Обравши військовий шлях, у 2019-му закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Обожнював польоти, тому весь час намагався вдосконалюватись у своїй спеціальності. Поглиблено вивчав англійську мову.
Після випуску почав службу у 204-й бригаді тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Повітряних Сил ЗСУ. Під час повномасштабної війни з перших днів обороняв українське небо. Був заступником командира ескадрильї – штурманом. Командування неодноразово відзначало воїна нагородами.
«Ніколи не міг сидіти на місці без діла, кожну хвилину хотів здобувати перемогу і вносити свій вклад у розвиток нашої держави. В одній людині було все: якості, які можна перелічувати безкінечно. Вірний чоловік і справжній офіцер! Теперішнє майбутнє майбутнього», – зазначила дружина офіцера Катерина, з якою вони встигли розписатися за два місяці до його загибелі.
Посмертно майора Редькіна нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Героя у рідному Харкові.
У Тараса залишилися батьки, брат і дружина.
