Ігор родом з села Мисюрівка Хмельницької області. Після закінчення 9 класу школи вступив у Хмельницький професійний ліцей №5, де здобув спеціальність електрика. Захоплювався футболом, любив активний відпочинок, мав багато друзів, мріяв про власну сім’ю.

У травні 2017 року був призваний на строкову військову службу до лав НГУ в місто Калинівка Вінницької області. За два місяці підписав контракт. У 2018-2021 роках виконував бойові завдання на території ООС в Донецькій та Луганській областях. Після закінчення контракту звільнився, проте ненадовго.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік знову пішов захищати свою країну від ворога. Ігор воював у лавах 5-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України.

«Він був дуже доброю та люблячою людиною, завжди на позитиві. Був дуже хоробрим, ніколи нічого не боявся. З перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем та завжди говорив, що потрібно йти захищати Батьківщину, бо як всі скажуть, що не хочуть йти, то що тоді буде», – розповіла наречена загиблого Наталія. 

«Ігор мав чітку життєву позицію, яка була зорієнтована на велику любов до України, був прикладом для друзів і знайомих! Він був дуже чуйною, справедливою людиною. Це людина честі, мужності, зразок незламності. Для нього боронити нашу державу було понад усе! Вважав, що має бути на полі бою понад усе!» – написали його близькі.

Поховали захисника на Алеї Слави цвинтаря в селі Олешин на Хмельниччині.

В Ігоря залишилися батьки, брат, наречена, інші рідні, друзі та побратими.