Ігор народився та жив у Києві. У 1996 році закінчив школу № 286. Понад 20 років працював водієм. Був дуже товариським, завжди допомагав друзям і близьким. У вільний час любив бувати на природі та подорожувати з сім’єю.
Із перших днів повномасштабного вторгнення вивіз родину до Івано-Франківської області, а сам пішов до ТЦК у селищі Верховина. Від 4 березня служив у складі 710-ї бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту України. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині (Красна Гора, Бахмут, Урожайне). Служив на посаді водія-стрільця штурмової роти, мав звання солдата.
«Ми зустріли окупантів разом з 20-м окремим батальйон спеціального призначення, штурмовою ротою 710-ї бригади охорони Держспецтрансслужби за підтримки артилерії 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Відомо, що у цьому бою брали участь безпілотники групи «Птахи Мадяра». Наша аеророзвідка та протитанкісти з FPV-дронами буквально спалили їхні плани. Знешкоджено 6 танків та 3 БМП, ліквідовано близько 30 окупантів», – розповіли у В Окремій Президентській бригаді про бій, в якому загинув боєць.
Ігоря Бадилевича народили нагрудним знаком «За зразкову службу», а вже посмертно відзначили також орденом «За мужність» ІІІ ступеня та мелаллю «Честь. Слава. Держава».
«Ігор щиро вірив у перемогу України та мріяв про тихе і мирне життя після. Завжди відстоював справедливість, говорив правду в очі. Вірив, що зможе на власні очі побачити Перемогу. Дуже тепло та з великою любовʼю ставився до родини та близьких. Мріяв про подорож Україною разом з родиною та друзями після перемоги. До побратимів ставився як до найрідніших людей, дуже болісно переживав втрати. Ігор завжди був упевненим та нічого не боявся. І це відчуття підтримувало всіх, хто був поруч», – розповіла дружина Тетяна.
«Ігор був безстрашним воїном, який своїм спокоєм і рішучістю надавав впевненості всім навколо. Він завжди дбав про побратимів, не шукав легких шляхів і виконував кожне завдання, як останнє. Його сміливість була не про гучні слова, а про вчинки – тихі, але незламні. Таких, як він, не замінити», – поділився побратим.
Поховали захисника в рідному Києві на міському кладовищі
У Ігоря залишилася дружина.
