Андрій народився в селі Бутівка Одеської області. Закінчив Одеський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Цікавився мотоциклами. Обожнював спорт. Найбільше йому подобався біг. Під час навчання у школі та ліцеї займався привозі місця на змаганнях з цього виду спорту. Зокрема, посів перше місце на обласному турнірі.
Під час повномасштабної війни, 27 квітня 2024 року Андрій підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у 12-ій бригаді спеціального призначення «Азов».
«Син нам нічого не сказав. Приїхав додому і повідомив: «Я підписав контракт». Просили, вмовляли. Але нічого не допомогло. Андрій говорив: «Хоч і не пустиш, а я все одно піду захищати Україну», – розповіла його мама Наталя.
Брав участь в обороні Серебрянського лісу, а потім вирушив на Торецький напрямок.
«Андрій був цілеспрямованим, у нього було багато планів на це життя. Мав добру душу. З повагою та вогнем в очах дивися на побратимів. Із захопленням слухав розповіді тих, хто пройшов пекло Маріуполя й полон. Цей вогонь горів настільки яскраво, що жоден виклик, жодне складне завдання не могли його загасити. Він навіть жартома засмучувався і ображався, коли його не брали на двіж. Андрій – справжній син України, цвіт нації. Назавжди в строю. Не забудемо – помстимося», – сказали побратими.
Поховали захисника в рідному селі.
У воїна залишилися мати і брат.
