Олександр Петрович родом із села Завалля Хмельницької області. Закінчив професійно-технічне училище та здобув фах електрика. Працював за професією здебільшого за кордоном.
Хлопець був призваний на військову службу до ЗСУ під час мобілізації 5 грудня 2022 року. Він служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Був командиром мотопіхотного відділення в мотопіхотному батальйоні. Разом із побратимами боронив Донеччину.
«У мого брата дуже складна доля. В 2010 році загинула його рідна мати, моєї мами рідна сестра, від рук старшого сина. Звісно, моя мати забрала його до нас в сімʼю. Ми все дитинство були разом, тому коли він переїхав до нас жити, ми уже були дуже близькі. Ми дуже любили і любимо нашого хлопчика. Навіть коли йому було дуже тяжко, Олександр все одно посміхався, щоб ніхто не засмучувався!» – розповіла Анастасія Ніконенко.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Олександра в рідному селі.
У нього залишилися батьки-опікуни та сестра.
