Олександр народився в селі Леухи Вінницької області. Після закінчення школи вступив до Монастирищенського професійного училища та здобув професію кухаря-бармена. Брався за будь-яку роботу. Працював, зокрема, офіціантом і продавцем. Обожнював футбол, грав у футбольній команді «Ірпінь АТО», мав численні нагороди за спортивні досягнення. 2016 року був призваний на строкову військову службу. Під час служби підписав контракт з військовою частиною 3018 Національної гвардії України. Обіймав посаду навідника-оператора БТР. З 2018 року брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Після закінчення контракту одружився, переїхав у місто Дніпро і працював в «Епіцентрі».
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Олександр приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 40-му окремому стрілецькому батальйоні «Кодак». Був командиром відділення.
За час військової служби боєць був нагороджений медалями: «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», нагрудним знаком «Лицарський хрест» (посмертно), та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Саша був світлою та дуже доброю людиною, люблячим чоловіком, хорошим другом і найкращим батьком нашої донечки, але, на жаль, дуже мало. Для нього сімʼя було головним у житті. Заради майбутнього нашої доньки і пішов на війну, аби вона жила у вільній країні. Мав багато друзів, завжди усміхнений, душа компанії. Любив життя, у нас було багато планів на майбутнє. Разом ми були 4,5 років, а у шлюбі – лише рік. Коли почалась війна, я просила його не йти, а він відповідав: «Хто, як не я?». Це велика втрата для нашої родини та всіх, хто його знав», – розповіла дружина полеглого воїна Маргарита.
Поховали героя у рідному селі.
В Олександра залишилися батько, дружина, і донька, якій на момент смерті тата було лише 2 місяці.
