Руслан народився на Тернопільщині. Закінчив Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, де здобув ступінь бакалавра. Був активістом, учасником організації «Традиція і порядок». Читав багато книг, особливо філософських (Кʼєркегор, Платон) та про війну (Юнгер).
З початком повномасштабної війни чоловік долучився до Сил оборони. Він служив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Був одним із засновників тактичної групи «Реванш». Виконував складні бойові завдання на різних напрямках фронту.
Боєць був відзначений медаллю «За сприяння Збройним Силам України», заохочувальною відзнакою «За мужність при виконанні спецзавдань», нагородою тактичної групи «Реванш».
«Руслан був дуже чуйним, відважним та чесним чоловіком. Марив подвигами та ревно ставився до того, аби хтось інший здобув їх замість нього. Вдень – це воїн, а ввечері ми як щасливі пенсіонери – вкрившись пледом, читали книжечки. Після боїв під Києвом був інструктором для новобранців. Він вмів організувати людей і простір навколо себе. А мене часом сварив за творчий безлад. Я знаю, що його товариші з впевненістю покладались на нього, бо у такій людині можна бути впевненим більше, ніж у собі. Часом мені здається, що цей світ просто не хоче бачити щастя», – розповіла його кохана Анна.
Поховали Героя в селі Чоповичі на Житомирщині.
У Руслана залишились батьки, сестра, бабуся, тітка та дівчина.
