Іван народився у селі Вільний Степ Полтавської області, закінчив школу у Крутій Балці. З 18 років служив в армії, згодом залишився на службі. Брав участь у миротворчих місіях в Косово, Югославії. Заочно здобув фах еколога, але жодного дня не працював за спеціальністю. Любив рибалити та грати у більярд.
Коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов захищати Україну. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та отримав звання Народний герой України.
Під час повномасштабної війни захищав Україну у складі 46-ї окремої десантно-штурмової бригад. Був головним сержантом розвідувального взводу.
«Ми були одружені, потім розлучені, а потім знову зійшлися… Він був дуже відповідальний, завжди хвилювався про підлеглих, навіть після важкої контузії в кінці липня відмовився від госпіталізації, бо не міг залишити їх там, бо якби з ними щось трапилось, то не простив би собі ніколи (його слова). Добрий і чуйний чоловік, завжди всім допомагав, не зважаючи ні на що», – розповіла кохана героя Альона.
Поховали захисника у рідному селі на Полтавщині. В обласному центрі на честь воїна перейменували вулицю Коваля.
У Івана залишилися батько, брати, сестри і кохана жінка.
