Іван народився 20 вересня 1990 року у селі Станіслав Херсонської області. Коли хлопцю був рік, вони з матір’ю переїхали до Львова. Там Іван пішов у дитсадок і в школу. У 2005 році родина повернулася на Херсонщину, тож середню освіту хлопець здобув у станіславській школі. З дитинства допомагав безпритульним тваринам, любив воду та чудово плавав.
«У десятирічному віці почав займатися вільною боротьбою. Згодом лікар заборонив тренування, і син захопився комп’ютерами. Добре знав англійську, бо тоді все програмне забезпечення було іноземною мовою. Завжди усміхнений, вирізнявся харизмою та відкритістю. Був комунікабельним і добре готував», – розповіла мати Світлана.
Рік навчався на автослюсаря в Білозерському професійно-технічному училищі №6, а щойно виповнилося 18, Іван підписав перший контракт із 95-ю окремою аеромобільною бригадою.
«Син був першим контрактником у Білозерському районі. Ще з дитинства я говорила йому, що чоловік має бути сильним не тільки тілом, а й духом. І що є така професія – захищати Батьківщину. Я брала його на стрибки з парашутом, і це вплинуло на вибір. Іван став десантником і штурмовиком», – поділилася мати.
Згодом Барз приєднався до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Служив у підрозділі РЕБ. Брав участь у міжнародних навчаннях Sea Breeze-2021 в Одесі, там отримав офіційне запрошення відвідати один з американських фортів у Каліфорнії – але не встиг.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Барз був у Маріуполі. Разом із побратимами вів бої в місті, а потім обороняв завод імені Ілліча.
«Того дня разом з Іваном пішли ще двоє бійців – усі троє викликалися евакуювати пораненого, який потребував допомоги. Їх накрили щільним вогнем. Двох загиблих вдалося забрати. А Івана ворог не віддав. Син був поранений, але живий. Згодом він загинув у полоні», – сказала Світлана.
В останню путь воїна провели 26 липня 2024 року. Поховали на кладовищі у селі Лимани на Миколаївщині.
У Івана залишилися мати, вітчим, два брати, сестра, донька та кохана дівчина.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
