Андрій народився у селі Антонівка Рівненської області. Виріс у багатодітній сім'ї, завжди був позитивним, допомагав батькам. Навчався в Антонівській школі. Здобув фах кухаря-офіціанта у Київському вищому професійно-технічному училищі харчових технологій. Любив футбол, дітей, ходити у ліс по гриби.
Після початку повномасштабної війни Андрія призвали на військову службу до 46-ї окремої десантно-штурмової бригади.
«За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби», – так описали його у військовій частині.
«Мій дорогий синулька, якого всі люблять і за ним сумують. Наша надія та опора. Завжди допомагав всім, любив племінниць та похресника. Був веселий, життєрадісний, хотів жити, любив Україну», – зазначила мама захисника Світлана.
«Ще один ангел невинно вбитий полетів до царства небесного, а нам лишився вічний біль за нашими захисниками», – написала Світлана Журавська, землячка Андрія.
Поховали Андрія Басика у рідному селі Антонівка Вараського району Рівненської області.
Вдома на захисника чекали батьки, чотири сестри, двоє братів та четверо племінників.
