Ігор народився 29 жовтня 1993 року в місті Дрогобич Львівської області. Закінчив механіко-технологічний фаховий коледж. Також навчався у Національному лісотехнічному університеті, проте вищу освіту не здобув.
«Був здібним та розумним, полюбляв активний відпочинок, перегляд фільмів, у юні роки озвучував фільми та працював на стрімінговій платформі. Любив активний відпочинок, легко знаходив спільну мову з людьми», – розповіла сестра Лілія.
Ігор їздив на заробітки до Польщі, а після повномасштабної війни деякий час працював у сфері торгівлі. У січні 2023 року приєднався до лав Збройних сил України, став старшим стрільцем аеромобільного відділення 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
Ігор завжди міг знайти спільну мову з будь-ким, домовитись про будь-що, дістати те, що не можна було дістати – через це й отримав псевдо Хап-Хап.
Побратими згадують, що 31 грудня 2023 року його підрозділ мав вийти на завдання, та через поломку машини воїни залишилися на місці. Ігор дякував Богові за можливість зустріти Новий рік не в бою. Та вже наступного дня його життя обірвалося.
«Ігор був надзвичайно доброю людиною, чесним, щедрим, не міг терпіти підлість. Він мав багато планів на життя, хотів побачити, як росте його донечка. З молодих років мріяв служити в армії. Хотів долучитися до служби на початку повномасштабки, але через достатню кількість добровольців йому відмовляли. Ігор – наша гордість, наш герой. Вічна йому слава та памʼять», – розповіла сестра Ліля.
Захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в рідному Дрогобичі.
У нього залишилися мама, батько, сестра, дружина і донька.
