Олександр Вікторович родом із селища Стрижавка Вінницької області. Навчався у місцевому ліцеї №1. Потім закінчив Вінницьке вище професійне училище №7, отримав фах кухаря-кондитера. Останнім часом працював на Стрижавському кар'єрі оператором дробильної машини. Любив виготовляти мангали та буржуйки. Працював з деревом, власноруч зробив двоспальне ліжко, стіл на кухню, альтанку. Також любив займатись садом та ходити на пікніки з дітьми.
У 2014-2015 роках чоловік брав участь в АТО. Тож, маючи бойовий досвід, 25 лютого 2022-го він знову взяв до рук зброю та повернувся на війну. Олександр долучився до 120-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром стрілецького взводу 172-го батальйону (в/ч А7338). Боронив Харківський напрямок.
«Мій чоловік завжди був патріотом. Мав велику повагу серед побратимів. Ніколи ні на що не скаржився та постійно був оптимістом. Його стан здоров'я не дозволяв йому вже служити, але він був на війні до останнього. Під час поховання його побратими несли від дому до кладовища близько 5 км на спинах – таку повагу він заслужив…» – розповіла дружина загиблого.
Поховали воїна в рідному селищі.
Вдома на нього чекали мама Ольга Іванівна, дружина Віталіна, син Данило, донька Єва, сестра Валентина, а також інші рідні та друзі.
