Ігор народився 24 березня 1979 року в селі Возсіятське Миколаївської області, жив у Миколаєві. Після закінчення школи здобув посвідчення водія на всі категорії. Він любив керувати автомобілем – це була і його робота, і захоплення.
«Він був і водієм, і автомеханіком. Машини завжди були чисті й доглянуті. Він ніколи не втомлювався за кермом, йому це дуже подобалось. Останнім місцем роботи перед службою було ТОВ «Еквіст-Сім», де він перевозив небезпечні вантажі», – сказала дружина Олена.
Після повномасштабного російського вторгнення Ігор служив старшим стрільцем 2-го аеромобільного батальйону у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Після навчання у Житомирі його відправили під Покровськ, а вже наступного дня – на позиції в Білогорівку, де він пробув лише 10 днів і загинув у бою.
«Мій чоловік найдобріший, відповідальний, щирий, совісний та життєрадісний. Він дуже любив Україну. Завжди приходив на допомогу, завжди підтримував у тяжку хвилину. Про нього всі згадають тільки хороше. Сумуємо безмежно, любимо. Він справжній Янгол-Герой», – розповіла дружина.
Поховали воїна на Балабанівському кладовищі міста Миколаїв.
Посмертно Ігоря Білого нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мама, батько, дружина, донька і два сини.
