Іван народився у селі Орв’яниця на Рівненщині. Виріс без батька. У дитинстві часто хворів, тому разом з мамою їздив у санаторії Криму, Балтики, Кавказу. Самостійно навчився грати на гітарі.
Іван працював на будівництві в Києві. Був на заробітках у Польщі, там працював на заводі. У 2014-му був мобілізований. Півтора року воював на сході України. У 2021-му вирішив повернутися до війська і підписав контракт з 24-ю окремою механізованою бригадою імені короля Данила.
«Він був дуже добрим, справедливим. Всі друзі кажуть, що такого, як Ванюша, більше немає. Ніколи не відмовляв. Після першого обстрілу в їхньому підрозділі двоє людей загинуло, а 36 було поранено. Після цього взяли багато новобранців. Іван, попри те, що не був командиром, всіх навчав, допомагав, бо вже мав досвід війни», – розповідає мама Марія Пешко.
Іван Клюйко посмертно отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
У селі Орв’яниця мама і дружина Івана на його честь облаштували спортивний майданчик і встановили пам’ятну дошку.
