Іван народився і жив у селищі Війтівці Хмельницької області. Закінчив Війтовецьку загальноосвітню школу та Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей №5. Мав багато планів на життя. Дуже любив Україну.
Саме тому з початком повномасштабного вторгнення добровольцем пішов у військкомат та став на захист рідної країни. Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Збройних Сил України. Обіймав посаду головного сержанта-командира кулеметного відділення роти вогневої підтримки. Воював на різних гарячих напрямках фронту. Останній бій прийняв під Запоріжжям.
«Іван був доброю, світлою та справедливою людиною з прекрасним почуттям гумору. Ніколи не робив зла, мав багато друзів. Завжди усміхнений, такий простий і щирий хлопець. Таких людей, як він, зараз дуже мало. Івану назавжди залишиться 27. Навіки в наших серцях», – розповіла подруга полеглого воїна Зоряна.
Поховали захисника у рідному селищі.
У Івана залишилися мама, старший брат, донька, близькі та друзі.
