Михайло народився в селі Клішківці Чернівецької області. Навчався у Клішковецькій гімназії. З дитинства захоплювався спортом, брав участь у різних змаганнях. Після школи закінчив курси автомеханіка у Чернівецькому училищі. Потім пройшов строкову військову службу в ЗСУ. Після повернення працював на будівництві разом із батьком. У 2015 році брав участь в АТО на Донеччині.
25 лютого 2022 року чоловік повернувся до лав захисників. Боронив Україну в складі 1-ої аеромобільної роти 87-го окремого аеромобільного батальйону(в/ч А2582) Десантно-штурмових військ ЗСУ.
«Був душею класу, прихильно ставився до друзів, поважав рідних. Швидкий, енергійний, безвідмовний, в усьому справний. Понад півтора року воював на різних ділянках фронту, проходив навчання у Німеччині з організації тактики і ведення бою, побував у найгарячіших точках зіткнення з окупантами. Однак жодного разу нікому не поскаржився, не розповідав про побачене та пережите. Навпаки, жартував, заряджав усіх позитивом та вірою у перемогу. Мав позивний Миш. Побратими жартома називали його «пан Миш», бо він хоч і невисокого зросту, мав кремезну статуру. Побратими згадують його з великою повагою та вдячністю, адже він ішов туди, де найважче. В останній відпустці Михайло хотів зустрітися з усіма родичами, друзями, намагався додзвонитися до своїх дітей: Максима, Сашка і Ніки, які разом з мамою виїхали за кордон. Хотів почути їхні голоси та сказати, як сильно їх любить, як сумує за ними. Адже у розмові з братом Олександром зізнався, що має погане передчуття», – розповіли у Клішковецькій територіальній громаді.
Посмертно молодший сержант Богачик М.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя у рідному селі.
У Михайла залишилися батьки, троє дітей, рідні, близькі, друзі та побратими.
