Народився боєць в селі Ставки Рівненської області. Закінчив Обарівську школу, потім опанував фах токаря-фрезерувальника у СПТУ №11. Працював на Рівненському ливарному заводі. Згодом влаштувався слюсарем-ремонтником 5-го розряду на ПрАТ «Рівнеазот». Пізніше обставини змусили працювати будівельником у Польщі.
Під час повномасштабної війни став на захист України в лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця-санітара.
«Розум, честь і краса, велич душі та серця, доброта й сміливість – це все наш дорогий батько, чоловік. Він у серці кожного залишив свій слід. Надзвичайно любив сім’ю, обожнював дітей, чекав на онуку, але, на жаль, так і не вдалося їм зустрітися. Нам неймовірно шкода, що ця війна так рано забрала його у нас. Але ми невимовно пишаємося тим, що мали таку щиру людину», – розповіла невістка Аліна.
Поховали захисника в рідному селі.
В Олександра залишились дружина, син, дві доньки, невістка, онука та батько.