Народився Андрій у місті Києві. У 2006 році закінчив Київську державну академію водного транспорту за спеціальністю «судноводій». Перед тим отримав дипломи Київського інституту водного транспорту Одеської державної морської академії та Київського річкового училища за тією ж спеціальністю. 15 років віддав торговому флоту. Починав службу матросом, закінчував кар'єру на посаді старшого помічника капітана. Після одруження і народження дочки вирішив проводити більше часу з сім'єю, тому прийняв рішення перейти на «сухопутну» роботу. Більше 20 років працював на керівних посадах ТОВ «Гранд Петрол». Керував автозаправними станціями.
У вільний час Андрій займався моделюванням танків, особливо йому подобались моделі Другої світової війни. Також любив спорт, зокрема біг. Багато читав, цікавився історією Другої світової війни. Любив готувати страви з м'яса та перші страви. Часто експерементував, додаючи нові інгредієнти. І це приносило йому задоволення. Мріяв відкрити власний невеликий ресторан.
Під час повномасштабної війни боронив країну в складі 112-ої окремої бригади територіальної оборони. Служив старшим розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу 127-го окремого батальйону.
За свою службу Андрій мав низку нагород, серед яких: пам'ятний знак «За зразкову службу в 127 ОБТРО», медаль «За службу в розвідці», почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест», орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
«З чоловіком прожили 25 років. Це були найщасливіші роки у нашому житті. Я завжди відчувала, що ця людина мені дарована Всесвітом. Найкращий чоловік, який обожнював свою сім'ю, піклувався про батьків, був найкращим батьком і завжди був прикладом для своїх дітей. Він дуже любив сім'ю, весь вільний від роботи час проводив з рідними. Дбайливий, спокійний, з неперевершеним почуттям гумору, добряк, його любили всі», – розповіла дружина Наталія.
«На роботі його дуже поважали, бо за своїх підлеглих він стояв горою. Відстоював справедливість. Любив подорожувати, особливо на авто. Обожнював ліс, природу, гори. Мав мрію – підкорити всі двотисячники України. Андрій був дуже добрим і співчуваючим. Ще до повномасштабної війни постійно допомагав волонтерам, які збирали допомогу військовим в АТО, також надсилав допомогу і подарунки в дитячі будинки Донеччини», – додала Наталія.
Поховали захисника на Алеї Слави Лісового кладовища міста Києва.
В Андрія залишились дружина та дві доньки.
