Микола народився 20 грудня 1999 року в Одесі. Навчався у місцевому ліцеї №14, потім вступив до Одеського національного морського університету. З юних років захоплювався кресленням і став переможцем міського конкурсу. Це надихнуло його на створення власних дизайнерських проєктів меблів і бажання реалізувати їх після перемоги.
З початком повномасштабної війни Микола став на захист України. Він двічі звертався до військкоматів, але йому відмовляли через молодий вік. Казали, що держава потребує освіченої молоді, здатної розвивати країну в майбутньому. Однак його рішучість і прагнення боронити Батьківщину не згасали. У березні 2022 року він приєднався до 126-ї окремої бригади територіальної оборони. У серпні 2023-го продовжив службу у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», де обіймав посаду старшого кулеметника. Псевдо Казка обрав на честь відомого українського гурта після прослуховування пісні «Плакала».
«Він брав участь у надзвичайно складних розвідувальних операціях, виконував найнебезпечніші бойові завдання, рятував життя побратимам, а також допомагав повертати тіла загиблих воїнів їхнім рідним. Це – лише частина з усіх мужніх і благородних вчинків, які стали свідченням його безмежної відданості Україні та справжнього воїнського духу», – розповіла наречена захисника Руслана.
За службу і відвагу Миколу Бойка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Ветеран війни».
«Ми зустрічаємо людей не просто так. Я зустріла тебе, щоб відчути, що таке кохання, турбота, відвага і честь. Я тебе зустріла, щоб просто бути щасливою. Моя казка була поряд з тобою, Казка Микола. Ти людина, яка заслуговувала жити у вільній і незалежній Україні. Ти той, хто віддавав все військовій справі. Ти той, хто віддав найдорожче – своє життя. Для мене ти живий і завжди поряд зі мною», – додала наречена.
Поховали воїна в Одесі на Західному кладовищі.
У нього залишилися батьки та наречена.
