Денис народився у місті Немирів Вінницької області. Навчався в у місцевому ліцеї №2. З дитинства мав любов до України, повагу і захоплення історією нашої землі. Здобув фах будівельника у Немирівському коледжі. Згодом вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури, але після першого курсу вирішив йти на війну.
Хлопець був з юнацьких років патріотом, членом партії «Свобода» та організації «С14». Разом із друзями він приєднався до лав батальйону «Карпатська Січ» та вирушив на фронт. У вільний час захоплювався малюванням, кресленням, фотографуванням. Любив подорожувати, обожнював велоспорт, їздив на великі дистанції. Розмовляв виключно українською мовою, без суржиків та діалектизмів, що неодноразово зазначали знайомі та друзі.
У 2016-2019 Денис служив в 93-й окремій механізованій бригаді. Брав участь в АТО/ООС. Мав кілька позивних: Немир, Болтік, Денчік.
Із вересня 2020 приєднався до 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
«Люблю брата. Важко втрачати таких світлих людей, як мій брат, у теперішні темні часи», – зазначив брат Руслан.
«Мій чоловік був великим патріотом, брав участь у Революції гідності, воював на сході України, завжди був на передовій і головне – знав, за що він там бореться. Я дякую Господу Богу, що подарував мені такого чудового чоловіка, і дуже хорошого тата! Тепер він відійшов до небесного війська…» – написала дружина Ірина.
Сержант Болтян посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Алеї Героїв Івано-Франківського міського кладовища.
У Дениса залишилися брат Руслан, дружина Ірина та донька Марічка.
