Валентин народився в Чернігові. Навчався в місцевій ЗОШ №3, а потім – у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Ще змалку мріяв бути потрібним людям, рятувати й допомагати. Тому в 2015 році вступив до Черкаського інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Згодом пройшов навчання в Міжрегіональному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де опанував професію рятувальника-кінолога. З 2019-го працював начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС у Чернігівській області. Обожнював собак. Майже весь вільний час присвячував кінологічній справі. Мріяв відкрити кінологічний центр.
«У нього з дитинства була ця прихильність до тварин. Він мав дар. Коли брався за собачок якихось, у нього це все виходило. Колись хтось навіть сказав про нього: «Собачий ватажок», – розповідає Наталя, мама Валентина.
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Валентин пішов до військкомату. Став бійцем 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду бойового медика. Спочатку брав участь в обороні Чернігівської області. Згодом захищав Харківщину, а потім був направлений під Бахмут на Донеччині.
«Чоловіка неможливо було відмовити йти у військо. В перший день повномасштабного вторгнення він метався по всій квартирі: «Боже, там вмирають пацани, молоді, а я тут сиджу вдома, відсиджуюсь». Йому треба було щось робити, комусь допомагати», – сказала дружина Ірина.
Поховали Валентина на кладовищі «Яцево» в рідному Чернігові.
У захисника залишилися дружина, син, мама і молодший брат.
