Віктор народився в місті Батурин на Чернігівщині. Після закінчення місцевої школи пішов навчатися до Конотопського професійного аграрного ліцею. Здобув кілька професій: слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин, тракториста-машиніста та водія. Працював офіціантом. Був різноробочим на будівництві в Києві та Харкові. Згодом через проблеми зі здоров'ям повернувся до Батурина.
Під час повномасштабної війни, в травні 2022 року, вступив добровольцем до лав Збройних Сил України. Вчився на стрільця та зв’язківця в Україні та Великій Британії. Згодом став бійцем 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Був стрільцем взводу охорони військової частини А3958.
«Мій син був золотою і слухняною дитиною, завжди зустрічав мене з роботи. Нічого від мене не приховував. Дуже любив спілкування, мав багато друзів. Був душею компанії. Там де Вітя – бійки ніколи не було. Вмів сказати добре слово, помирити людей, розважити і підтримати. Коли вранці 5 квітня мені зателефонував командир частини і повідомив, що Віктор загинув під час ворожого авіанальоту від прямого влучення бомби, у мене піднялося волосся на голові і миттю відібрало ноги. Потім я вже нічого не пам’ятаю», – розповіла мама бійця.
Віктора поховали в рідному Батурині.
У воїна залишилася мама.
