Микола народився у Києві. Здобув вищу музичну освіту. Певний час грав у музичному гурті, потім вирішив присвятити своє життя музиці та військовій службі. Був одружений, виховував сина. Жив із родиною у Маріуполі/
Чоловік служив у воєнному оркестрі 12-ої бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького, що у складі Національної гвардії України. Був артистом вищої категорії. Під час повномасштабного вторгнення разом із побратимами став на захист Маріуполя від окупантів.
«Мій коханий був найщирішою і доброю людиною, яку я знала в своєму житті. Він завжди приходив на допомогу, навіть коли його про це не просили. Він був дуже гарним батьком і так сильно любив свого сина, що це неможливо передати. Я досі не можу в це повірити, таке відчуття, що це не з нами відбулося. Найважче пояснювати нашому синочку, що його тато тепер на небі», – розповіла Ірина Брагарник.
Для тебе
Так боляче знати,
Холодною стала наша Земля!
Що більше на неї
Не ступить твоя нога.
Що син не побачить
Очей твоїх небесних,
А я все сильніше чекаю тебе уві сні.
Тепер ти – на небі, а в душі – зі мною,
Ми дуже сумуєм з дітьми за тобою!
Ця клята війна тебе у нас забрала
І в тому заводі тебе навік не стало!
Ти бережи нас, як янгол із неба!
Серце стискається у грудях до тебе.
Прошу – більше болю не треба.
Ти попроси в Бога долі для сина,
Бо ти помер тоді за нашу країну!
За Україну», – присвятила жінка вірш коханому.
Посмертно сержант Брагарник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Захисника поховали на Старокримському кладовищі у тимчасово окупованому Маріуполі.
У Миколи залишилися дружина, син, рідні та друзі.
