Сергій Вадимович народився в селі Олександрівка Кіровоградської області. Жив із сім’єю в селі Піщаний Брід. Закінчив Смолінську вечірню школу. Потім здобув професію стропальника в Київському ПТУ. В цивільному житті працював водієм. З 2016-го брав участь в АТО, через рік підписав контракт із в/ч 3018 НГУ та продовжив захищати Батьківщину. Згодом повернувся до мирного життя.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Сергій служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду механіка-водія танкового батальйону.
«Найкращий син. Я пишаюся ним. За словами побратимів, Сергій був справжнім воїном, сміливим і досвідченим, вірним товаришем. Він люто ненавидів ворогів і не знав страху перед ними. Будь-якої миті готовий був виконати наказ і поділитися з побратимами останнім. Ризикуючи собою, неодноразово рятував життя побратимам», – написала мама загиблого.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Сергія в селі Піщаний Брід на Кіровоградщині.
У нього залишилися батьки, дружина, троє дітей, брат і сестра.
