Артьом народився в селі Мала Токмачка Запорізької області, закінчив місцеву школу. Потім навчався в Таврійському державному агротехнічному університеті імені Дмитра Моторного на механіко-технологічному факультеті, але не встиг закінчити.
Займався спортом, мав значні успіхи та багато нагород з футболу, тенісу, дзюдо, бразильського джиу-джитсу та греплінгу. Після переїзду до Запоріжжя почав займатися різьбою по дереву. Мав дуже різні інтереси, бо все хотів знати. Захоплювався історією України: міг годинами розповідати про боротьбу українського народу за незалежність, про героїчні подвиги козаків, про відомих державних діячів. Завжди мав власну думку щодо історичних подій і аргументовано її відстоював. Був активним учасником молодіжного крила Національно-визвольного руху «Правий сектор» – «Правої молоді» у Запоріжжі. Активно брав участь в акціях задля визволення полонених «Азовсталі», а також забігах на підтримку гарнізону Маріуполя «RUN FOR AZOVSTAL».
У червні 2023 року хлопець долучився до лав 12-ї бригади спецпризначення «Азов» НГУ. Обіймав посаду старшого розвідника групи спеціального призначення взводу розвідки спеціального призначення батальйону спеціального призначення.
За гідну службу бійця нагородили відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «Хрест хоробрих» (посмертно), а також орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Для своєї родини він був сонячним промінчиком, який щедро ділився світлом і теплом свого серця. Серед однолітків Артьом користувався авторитетом. Його любили та поважали у колективі, бо був людиною слова і діла, на нього завжди можна було покластися. Став на захист своєї держави, бо хотів кращого життя для українців та України», – розповіла тітка захисника Олена.
Поховали азовця на Матвіївському кладовищі в Запоріжжі.
В Артьома залишились батьки Сергій Павлович та Олена Миколаївна, сестра Аліна та багато родичів і друзів.
