Максим Володимирович народився в багатодітній родині в селі Видерта Волинської області. Він став восьмим серед 12 дітей. Змалку мріяв про військову кар’єру. Після закінчення школи у 2018 році вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного у Львові.
Під час повномасштабного вторгнення після 4-го курсу хлопця та його одногрупників випустили достроково та розподілили у військові частини для виконання бойових завдань. Максим потрапив до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Він командував мінометною батареєю. Спочатку був у Черкасах, потім вирушив боронити Запорізький та Донецький напрямки.
«Мій брат був хорошим другом, відповідальним, завжди підтримував у складних ситуаціях», – зазначив Іван Чикида.
«Він був дуже веселий, добрий, надійний, чесний. Міг завжди заступитися, підтримував і не залишався осторонь», – додала сестра Оксана.
З 21 квітня 2022 року офіцер вважався зниклим безвісти, оскільки його тіло так і не змогли забрати. У травні 2023-го його офіційно визнали загиблим.
Посмертно Героя нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
У Максима залишилися батьки, брати, сестри, друзі та побратими.
