Народився Микола у місті Запоріжжя. Після школи опанував фах зварювальника. Почав працювати в 16 років у бригаді батька, який помер, коли Миколі було 13 років. Багато років був слюсарем на заводі «Запоріжсталь».
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Микола долучився до лав захисників. Він служив у 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Спочатку був навідником, потім – водієм. Побратими згадують Миколу як класного водія і повара.
«Микола мав золоті руки. Завжди все робив сам: будував, ремонтував. Обожнював відпочивати з сім'єю: рибалити, їздити на велосипедах, плавати на човні. Йому подобалось водити автомобіль і займатися його ремонтом. Любив тварин. Навіть під час служби опікувався чотирилапими, які жили поряд», – написала дружина Олена.
Поховали захисника на кладовищі в селі Матвіївка біля Запоріжжя.
У Миколи залишились дружина Олена, сини Микита і Олександр, яким на момент загибелі батька було 8 місяців і 24 роки відповідно, старші сестра Світлана і брат Володимир.
