Дмитро народився і жив у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №92. Згодом закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. Працював у будівельній галузі в Україні та за кордоном. Захоплювався риболовлею, футболом, дзюдо. Любив природу, тварин, подорожі. Подобалося займатися господарством. Обожнював дітей і мав з ними особливий зв'язок.
Під час повномасштабної війни Дмитро боронив Батьківщину у складі Національної гвардії України. Був бійцем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна.
«Він був люблячим і добрим чоловіком, який завжди допомагав по господарству, а також хорошим і турботливим татом для своїх синів. Світла і добра людина не тільки для нас, але й для родичів, друзів і знайомих. Усім допомагав. А діти його просто обожнювали. З людьми будь-якими знаходив контакт і компроміс. Людина слова і діла! Людина, яка є прикладом справжнього чоловіка, відваги, самопожертви та патріотизму. Вважаю свого чоловіка великим патріотом, оптимістом з твердим характером і сильним духом, який приїхав з-за кордону і без вагань 24.02.22 року вступив до лав Національної Гвардії України. І весь час хотів вчитись, розвивати свої навики, оскільки був дійсно завзятим до військової служби. Весь час рвався на передову, де і чекала на нього смерть. Залишив у моєму серці, серцях синів та близьких назавжди великий біль і смуток. Для нас всіх це дуже велика втрата, яку не передати словами. Вічна і світла тобі пам'ять, наш Герой», – розповіла дружина полеглого бійця Лілія.
Поховали нацгвардійця на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові.
Вдома на Дмитра чекали мама, сестра, дружина та двоє синів.
