Михайло народився в селі Брусівка Луганської області. Навчався у місцевій школі. У 2014 році закінчив Старобільський технікум Луганського національного аграрного університету. Здобув спеціальність лікаря ветеринарної медицини. З 2018 році жив у місті Чугуїв на Харківщині. Там працював за фахом. Любив відпочинок на природі та риболовлю.
З початком повномасштабної війни чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
«Я хочу, щоб кожен знав, що мій коханий чоловік Михайло був доброю людиною, люблячим та вірним чоловіком, гарним господарем, життєлюбом, людиною з величезним серцем і відкритою душею. Справжній патріот і син своєї землі! Він з перших днів повномасштабного вторгнення з великою самовіддачею допомагав людям, цивільним і військовим. Але довго не зміг бути осторонь і пішов добровольцем до лав ЗСУ. Мужньо боронив нас з вами. Всім серцем і душею прагнув жити у вільній Україні», – розповіла його дружина Надія.
Посмертно солдат Дяченко Михайло Федорович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Його поховали на Алеї Слави в Чугуєві.
Не дочекалися свого захисника з війни батьки і дружина.
