Олександр – уродженець села Чернин Київської області. Закінчив Білоцерківський механіко-енергетичний технікум за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт устаткування підприємств машинобудування». Певний час працював на шинному заводі «Rosava».
У 2017 році став військовослужбовцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. На момент повномасштабної війни обіймав посаду головного сержанта.
За свою службу Олександр отримав такі відзнаки: орден «Ветеран війни» та медаль «Хрест Пошани 95 ОДШБр».
«Мій чоловік був найкращий, дуже добрий. Він завжди допомагав тим, хто в цьому мав потребу, ніколи нікому не відмовляв ні в чому. Найбільше він любив свою донечку. В нього дуже багато планів на життя та багато мрій, які, на жаль, він не зміг втілити в реальність. Усього, що мав, він досягав сам, йому ніхто не допомагав. Був дуже цілеспрямований», – розповіла Діана Василенко.
Поховали десантника на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
Вдома на Олександра чекали дружина і донька.
