Богдан Васильович – уродженець міста Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55. У 2013 році здобув вищу освіту на кафедрі електроенергетики та систем управління Національного університету «Львівська політехніка». Під час навчання запам’ятався своєю веселою, доброю вдачею та невичерпним оптимізмом. У мирний час працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», згодом – у будівельній сфері. Був головним арбітром Федерації футболу Кам’янеччини та членом багатьох аматорських футбольних і футзальних клубів Львова. Футбол був найбільшою пристрастю в його житті, більше за нього він любив тільки своїх дівчат – доньку та дружину.
З початком повномасштабної війни чоловік займався волонтерською діяльністю. Потім долучився до лав Військово-морських сил ЗСУ. Службу ніс у 1-му окремому батальйоні 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
«Коли його не стало, ми втратили цілий всесвіт. Він був неймовірно добрим. Це людина, яка ставала центром будь-якої компанії, куди б не потрапила. Його здатність завойовувати довіру оточуючих завжди викликала захоплення», – розповіла дружина загиблого Олена.
Поховали морпіха на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.
Вдома на Богдана чекали батьки, дружина, донька, брат, племінники та похресники.
