Іван народився у селищі Карбівське Вінницької області.
«Дуже гарно керував авто, будівельник, вмів робити все своїми золотими руками, захоплювався піротехнікою та всім, що пов'язано з вибухівкою. Любив свою сім'ю більше за життя. Найтурботливіший у світі чоловік та голова сім'ї. Був дуже мужнім, сильним, сміливим та хоробрим. Постійно посміхався і казав, що все буде добре, а ще робив, щоб все було добре у всіх. Я пишаюсь ним та його вчинками! Він найкращий чоловік у моєму житті, а тому вважаю його Єдиним. Турботливий, ніжний, розуміючий, гарний, чорнявий, усміхнений. Його душа схожа на діамант! Чиста та сильна! Справжній Герой», – так описала його дружина Ольга.
З 2020 року Іван служив за контрактом у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Виконував завдання в зоні ООС в Донецькій області до початку повномасштабного вторгнення.
На момент повномасштабної війни Іван був сапером інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 35-тої окремої бригади морської піхоти.
Вранці 18 березня 2022 року російські окупанти завдали по Миколаєву потужний ракетний удар. Кілька ракет влучили по інфраструктурі міста, зокрема, і у військову казарму. Міський голова тоді розповів журналістам, що у місті не встигли включити систему оповіщення через те, що ракети летіли з близької дистанції. Десятки військовослужбовців загинули уві сні в казармі.
Посмертно старшого матроса Діскаленка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Івана поховали на Алеї Слави Західного кладовища в Одесі.
У військовослужбовця залишилися батьки і дружина.
