Дмитро народився і жив у Миколаєві. Закінчив загальноосвітню школу №1 імені Олега Ольжича. Потім навчався в Одеській морській академії та Миколаївському національному аграрному університеті, але так і не закінчив навчання, оскільки не відчував тяги до обраних професій. Працював на будівництві, допомагав у виготовленні та укладанні тротуарної плитки. Грав на ударних, гітарі, мав відмінний слух. Любив музику. Обожнював тварин. Завжди їм допомагав, бо хотів, щоб кожна жива істота відчувала себе потрібною.
Чоловік ніколи не хотів пов’язувати життя з армією, проте 24 лютого 2022 року змінило його плани. Під час повномасштабного вторгнення він не міг сидіти вдома. Попри прагнення захищати рідну країну, його не взяли до лав ЗСУ через відсутність досвіду. Через рік він прийшов знову та був відправлений на військові навчання до Великобританії, де потрапив у п'ятірку кращих. Коли повернувся до України, став кулеметником 35-ої окремої бригади морської піхоти і вирушив на Донбас.
«Діма був настільки щирим і добрим, що всі завжди дивувались. Але коли треба було захистити своїх близьких чи слабших, показував всю свою силу й мужність. Людина, як є, без масок та лицемірства. Завжди готовий був прийти на допомогу до друзів, сім’ї. Був неймовірно щирою людиною до всіх, завжди казав правду, як є, не боявся бути собою», – розповіла сестра воїна Софія.
У Дмитра залишилися батьки і молодша сестра.
