Андрій народився у Дніпрі. Навчався в Українському державному хіміко-технологічному університеті в рідному місті. Згодом одружився та жив із родиною у місті Біла Церква на Київщині. Працював на шинному заводі «Rosava» на посаді майстра зміни дільниці змішування. Дуже любив свою дружину і доньок. Разом із сім‘єю брали активну участь у всеукраїнських змаганнях «Мама, тато, я – спортивна сім‘я» та мають звання «Найкраща спортивна сім‘я Київщини 2011». Любив природу, рибалити та ходити по гриби.
З перших днів повномасштабної війни чоловік брав активну участь у допомозі ЗСУ через волонтерів Білоцерківської громади. 27 квітня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Андрій служив у 68-ій окремій єгерській бригаді. Був командиром взводу.
«Для мене тато є прикладом справжнього чоловіка, люблячого та турботливого батька, хороброго воїна та людини з великим серцем і відкритою душею. Він став прикладом не тільки для своєї родини, а й для багатьох інших людей. Тому хочемо, щоб про його вчинок знали і майбутні покоління, виховували таку ж любов до країни, сім‘ї, вільного життя у вільній країні», – розповіла старша донька офіцера Моніка.
Поховали воїна на Алеї Слави місцевого цвинтарі у Білій Церкві.
Вдома на Андрія чекали дружина Варвара і три доньки: Моніка, Влада та Рената.
