Максим народився 15 червня 1999 року в селі Дмитрівка Дніпропетровської області. Закінчив Хуторо-Губиниську школу та ПТУ №2 міста Дніпра. Працював у компанії «Інтерпайп» оператором верстатів з програмним керуванням. У вільний час любив рибалити і відпочивати на природі.
З 4 грудня 2018 року по 5 червня 2020-го Максим проходив строкову військову службу в 12-й бригаді оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького. Останні пів року брав участь у патрулюванні на території Донецької області. Тоді ж отримав статус УБД. Пізніше повернувся в «Інтерпайп».
26 лютого 2022 року Максима мобілізували до лав НГУ. Воював у складі 31-ї бригади імені генерал-майора Олександра Радієвського. Обіймав посаду номера обслуги 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу автоматичних гранатометів станкових АГС-17 2-го батальйону оперативного призначення. Псевдо Граніт отримав за те, що був впертим і завжди відстоював свою точку зору.
«Коли почалася велика війна, син сказав: «Якщо прийде повістка, піду захищати Батьківщину. Ховатися я не буду». Він ніколи нікого не слухав. Завжди мав власну думку і вмів її відстоювати», – розповіла мати воїна Світлана.
У грудні 2022 року Максим дістав поранення під Бахмутом, врятувавши життя побратиму з контузією. Сім днів провів у Дніпропетровській лікарні, потім три тижні лікувався в Рівному. Після місяця реабілітації знову вирушив на фронт. Воював на Луганщині.
«Мій син був спокійним і працьовитим. Колеги добре про нього відгукуються. Ніколи не лишав у біді побратимів. Рятував їх, навіть якщо доводилося ризикувати власним життям», – сказала Світлана.
Максима нагородили відзнакою «За оборону Луганщини», медаллю «Захиснику Вітчизни», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідній Дмитрівці.
У нього залишилися батьки і двоє молодших братів.
