Валерій родом з Тернополя. Закінчив юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету. Був власником закладу харчування азійського напрямку «Tigerbox».
У перші дні повномасштабного російського вторгнення чоловік залишив звичне життя, передав бізнес та мобілізувався до лав ЗСУ. Спочатку обійняв посаду командира взводу роти охорони Тернопільського міського ТЦК і СП. Згодом був переведений на таку ж посаду у 68-му окрему єгерську бригаду та вирушив на передову.
Побратими Роланда розповіли, що він був справжнім прикладом офіцера та надзвичайно світлою людиною, щирий, добрий, люблячий син, справжній друг, справедливий та відданий патріот своєї країни.
«Я змінився кардинально в дуже багатьох аспектах. І мені дуже шкода, що це сталось через війну, але я радий, що я саме таким чином змінився, а не став слабшим. Я знаю точно, що я став кращою версією себе… Дуже хочу побачити близьких мені людей. Хочу виспатись. Я так страшно хочу виспатись, що чесно – я готовий йти до самої Москви, тільки щоб мати можливість спокійно поспати… Вернуся у свій став, де я звик плавати, може поміняю дещо напрямок ведення свого бізнесу. І точно побудую будинок десь за містом, щоб був у тиші», – казав Валерій у своєму останньому інтерв’ю за тиждень до загибелі.
«Староста, очолював молодіжний правовий гурток, брав активну участь у громадському та волонтерському житті факультету й університету. Один з найкращих випускників юридичного факультету. Надзвичайно світла, щира, добра людина з великим серцем! Справедливий і відданий, патріот своєї країни! Його смерть – велика втрата для нашої академічної родини», – зазначили на сторінці юридичного факультету Тернопільського університету.
Поховали офіцера на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря у рідному місті. Посмертно йому присвоєно звання Почесного громадянина Тернополя.
У Валерія залишилися мама, кохана, рідні, друзі та побратими.
