Андрій народився в селі Ядути Чернігівської області. Навчався у сільській школі. У 2013-му проходив строкову військову службу в Криму. Після окупації півострова разом із в/ч виїхав до Запоріжжя. Наступного року вступив до Національної академії Національної гвардії України та згодом розпочав службу. Жив із родиною в Харкові. Вільний час проводив із донькою, обожнював співати в караоке та захоплювався всім, що повʼязане зі зброєю.
Служив молодий офіцер у 3-ій бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана, що в складі НГУ. Був командиром взводу роти оперативного призначення. З перших днів повномасштабної війни разом із побратимами боронив Україну від окупантів.
«У нього були проблеми зі здоров'ям і він міг давно списатись, але сам вирішив залишитись, бо мріяв стати офіцером. Він був дуже добрим, ніколи не відмовляв у допомозі, хотів отримати звання Героя України і завжди казав, що, навіть якщо не буде чинним офіцером, все одно першим візьме до рук автомат, щоб боронити країну та свою сімʼю», – розповіла дружина офіцера Анна.
Поховали нацгвардійця на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
Вдома на Андрія чекали дружина і донька.
