Микола народився 15 грудня 1995 року в селі Райгородка у Сватівському районі Луганської області. Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля за фахом інженера машинобудування: у 2017 році отримав диплом бакалавра й одразу пішов служити до Збройних сил України. Ступінь магістра захистив у 2019 році.
У 2020 – 2021 роках навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після цього став командиром 2-го взводу навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу в/ч А1048.
З першого дня повномасштабного вторгнення Микола боронив Україну. Був командиром взводу вогневої підтримки роти штурмового батальйону 78-го окремого десантно-штурмовому полку «Герць». Разом із побратимами брав участь в обороні Києва, бойових операціях на Запорізькому й Херсонському напрямках.
«Ти пройшов свій шлях як справжній Воїн. Ти завжди рвався вперед. Не ховався за спинами, не шукав відмазок. Ти був із тих, хто перший підіймається в атаку. З тобою легше було йти в бій, бо знав – Доцент прикриє, витягне, ніколи не підведе. 16 вересня 2023 року ворог зупинив твоє серце. Це рана для всіх нас. Але, брате, знай: ти залишаєшся з нами. А ми йдемо далі й робимо свою роботу так, як ти робив би – до кінця», – написав побратим на псевдо Сато.
За мужність і відданість Україні Миколу Доценка посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали захисника в місті Остер Чернігівської області.
У нього залишилися батьки та сестра.
