Руслан народився та виріс у селі Микільське Луганської області. Навчався у місцевій школі. Закінчив Луганський будівельний технікум транспортного будівництва за спеціальністю «Біржова діяльність». Працював водієм. Любив ремонтувати техніку. У вільний час допомагав батькам з домашнім господарством.
Під час повномасштабної війни Руслан у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади захищав рідну Луганщину від окупантів. Служив у розвідці, був снайпером.
«Ще в 2014 році ти чітко дав зрозуміти, що війна доїде до всіх. Твоя позиція була єдина: росіяни – зло, українці – добро. Ти все знав, усе розумів, намагався всіх просвітити, але ж ми не слухали. 24.02.22 наше життя змінилося. Ще 2 місяці ти будеш чекати, намагатись і досягнеш свого: військкомат, берці, вокзал, Британія, 3 місяці навчання, розвідник-снайпер ДШВ 80 бригади. Перший вихід, другий, третій став останнім... 35 років: ще жити та жити, але ти обрав свій шлях, ще тоді коли люди нашого селища і не думали… Сидячи у гаражі, розповідаючи про майбутнє, ти знав, що підеш…» – написала сестра захисника Людмила.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря у місті Дніпро.
У Руслана залишилися батьки, сестра і племінники.
