Олег народився у селі Пониковиця Львівської області. У 2001 році закінчив факультет внутрішніх військ Київського інституту внутрішніх справ. Розпочав службу у Національній гвардії України, служив у різних військових частинах. Вільного часу майже не мав, але на вихідних любив їздити з синами рибалити – це його заспокоювало. Також їздив з родиною до лісу по гриби, потім власноруч заготовляв консервацію на зиму.
Із 2015-го служив у 50-му полку імені Семена Височана. Брав участь в АТО – боронив Донецький аеропорт. Коли почалася повномасштабна війна, обіймав посаду начальника групи бойової та спеціальної підготовки.
За час служби офіцера відзначили такими нагородами: «За участь в антитерористичній операції», «Учасник бойових дій», «За честь і звитягу», «За воїнську доблесть», «20 років сумлінної служби».
«Більш патріотичної людини, ніж мій чоловік, мені не доводилось зустрічати! Завжди готовий прийти на допомогу. Добрий, справедливий, чудовий батько для своїх синів!», – розповіла дружина військового.
Поховали Олега у місті Золочів на Львівщині, де він служив і жив із родиною.
У нього залишилися мама Галина Іванівна, дружина Тетяна і сини Ілля, Дмитро та Владислав.
