Степан народився в селі Станківці Івано-Франківської області. Закінчив Витвицький ліцей. Потім навчався у Прикарпатському лісогосподарському коледжі за спеціальністю «Садово-паркове господарство». Отримав диплом молодшого спеціаліста.
Під час повномасштабної війни чоловік без вагань вирушив захищати Україну від ворога і став військовим Національної гвардії. Служив у 50-му полку імені полковника Семена Височана. Був стрільцем.
«Степан був наймовірною людиною, доброю та щирою. Він ніколи не ображав молодших, а завжди захищав. Усім своїм серцем любив Україну і віддав за неї своє життя. На грудях у нього було тату у вигляді тризуба із надписом «Душу – Богові, Життя – Україні, Честь – Собі». Степан жив чесно та гідно. Від дитинства в нього був хист до військової справи, він мріяв стати військовим. І коли ворог прийшов на нашу землю, він пішов захищати рідну землю. Він уперто хотів бути на самому нулі, маючи дружину, з якою нещодавно одружився, і великі плани на майбутнє. Ціною власного життя зробив внесок у перемогу нашої країни і зараз продовжує вже з неба захищати свою сім'ю і всю Україну», – розповіла двоюрідна сестра бійця Марія.
Поховали військовослужбовця у рідному селі.
У Степана залишилися батьки, брат, сестра, дружина, рідні та друзі.
