Сергій народився в селі Дмитрівка Київської області. У дитинстві відвідував музично-спортивну групу продовженого дня. Згодом навчався фотосправі, грі на гітарі, займався спортом. Мав гарний голос. Грав і співав у складі дитячого вокально-інструментального ансамблю. Вищу освіту здобув на факультеті лісового господарства в Національному аграрному університеті України, зараз – Національний університет біоресурсів і природокористування. Другий диплом з обліку та аудиту отримав у Мелітопольському інституті державного та муніципального управління. Займався бізнесом, співпрацював з ТОВ «INTER CARS UKRAINE», де був менеджером з продажу автозапчастин. Захоплювався військовою справою й історією. Любив ходити в походи.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до територіальної оборони рідного села, а влітку 2022-го став бійцем Збройних Сил України. Служив у стрілецькій роті в/ч А4046.
«Він був єдиною підтримкою й надійною опорою для батьків. Добрий, щирий, веселий, товариський, але в той же час скромний і шанобливий до старших. Сімʼю не встиг створити, але мав наречену. Любив друзів та Україну. Людина з великої літери. Не ухилився від служби, хоч і міг би. Не дав загинути своєму підрозділу, заплативши за це високу ціну – своє життя. Маючи слабкий зір, виявився найзіркішим бійцем свого підрозділу», – розповіла подруга загиблого.
«Військовою справою Сергій марив з дитинства, готував себе – самовдосконалювався, ніби відчував, що ці навички невдовзі знадобляться. Добрий, щирий, відкритий, веселий, товариський – саме таким його пам’ятають. Світлий спомин залишиться в серцях тих, хто знав, любив, поважав Сергія», – зазначили у НУБіП.
Поховали захисника у рідному селі на Київщині.
У Сергія залишилися батько Анатолій Григорович і мама Людмила Степанівна.
